Багатьом репортерам протягом своєї кар’єри доводиться інтерв’ювати жертв травматичних подій на зразок війн, природних катастроф, фізичного або морального насильства. Це може бути ніяково або навіть призвести до емоційної травми у самих журналістів. Ця стаття пропонує кілька порад для журналістів щодо інтерв’ювання тих, хто пережив травматичні події, найефективнішим та найделікатнішим способом.
Щоб не погіршувати вже пережиту жертвою травматичну ситуацію, журналіст повинен спочатку проявити емпатію під час інтерв’ю. Кожен реагує на травму по-своєму: люди можуть плакати, сміятися або бути беземоційними.
Деякі можуть відмовлятися розмовляти з журналістами, мати труднощі з розповіддю своєї історії або, навпаки, бажати поділитися своїми думками для опрацювання травми та розкриття свого досвіду. Травма також може впливати на пам’ять людини через страх або спантеличеність, яку вона відчула.
Незважаючи на рівень тяжкості свідчень, журналіст повинен пам’ятати, що їх точність може бути спотворена травмою, пережиту тим чи тою, з ким репортер веде бесіду.
Чотири принципи безпечного та коректного по відношенню до учасника інтервʼю:
- Гарантуйте безпеку обох сторін. Журналісти повинні обрати середовище, в якому постраждала особа почуватиметься безпечно та комфортно. Журналісти повинні дозволити постраждалому вирішити, чим він хоче поділитися, і дозволити часті перерви, якщо це необхідно. Не виключено, що під час інтерв’ю респонденти можуть бути налаштовані вороже, тому журналісти також повинні пояснити, що вони можуть припинити інтерв’ю в будь-який момент, і переконатися, що в місці зустрічі є чіткі шляхи виходу з приміщення.
- Чітко пояснюйте компоненти інтерв’ю. Перед початком інтерв’ю журналісти повинні чітко пояснити учаснику інтервʼю: хто саме буде присутній під час інтерв’ю, щоб постраждалий відчував себе в безпеці; де його історія буде оприлюднена та як його будуть ідентифікувати, щоб постраждалий розумів можливі наслідки її публікації; та той факт, що він не матиме остаточного слова перед публікацією матеріалу. Журналісти також повинні попросити дозвіл на те, щоб робити нотатки або запис інтерв’ю.
- Використовуйте фактологічний підхід. Журналісти повинні переважно запитувати про те, що саме сталося, а не про те, як потерпілий відчував ситуацію. Це дозволяє людям розповісти свою історію на своїх умовах, зменшуючи можливість повторного травмування. Журналісти повинні знайти час для запитань про важливі деталі або уточнення фактів.
- Зберігайте емоційну відстань. Емоційне включення в історію іншої людини може вплинути на здатність репортера до її подачі. Крім того співчутлива реакція під час інтерв’ю, наприклад, спроба обійняти потерпілого, може бути неправильно зрозуміла або призвести до повторної травми. Збереження емоційної відстані від суб’єкта є необхідною умовою для точної розповіді.