Print Friendly, PDF & Email

Звітування про протести може бути небезпечним для журналістів, які стикаються з різними ризиками, включаючи напади та арешти. Репортери без кордонів (RSF) зібрали кілька порад для журналістів, щоб краще підготуватися та зменшити ризики під час висвітлення цих подій.

У багатьох місцях у світі журналісти, які висвітлюють протести, ризикують стати жертвами перцевого спрею, фізичного нападу та навіть іноді бути затриманими разом із протестувальниками. Не всі демонстрації переростають у мирну ходу, але журналісти мають бути готові до всього, оскільки ці події можуть легко перерости в небезпечні ситуації. Хоча отримати історію важливо, забезпечення власної безпеки як журналіста має бути першочерговою турботою.

Підготовка

  • Не йдіть одні. Хоча відвідування акції протесту на самоті може дати журналісту перевагу в меншій видимості та легшому пересуванні, це також може поставити журналіста у вразливе становище, якщо його заарештують або він загубиться у натовпі. Журналіст повинен завжди підтримувати регулярний зв’язок зі своєю редакцією та намагатися триматися поруч з іншими членами команди. Будь-коли наодинці, варто звернути увагу на інших журналістів, які можуть опинитися в такому ж становищі.
  • Складіть карту місцевості. Використовуйте кольори та назви для позначення різних “зон”, потенційних спалахів і маршрутів виходу з зони події. Це полегшить звʼязок з командою, якщо вона загубиться або розділиться.
  • Одяг. Носіть два шари вільного бавовняного одягу, щоб створити повітряні кишені, які захищають шкіру від бензинових бомб та інших форм впливу тепла. Уникайте звисаючих предметів, таких як шарфи, намиста та хвостики, які можна легко схопити або смикнути. Носіть міцні черевики на шнурівці, можливо, робочі черевики, які часто використовуються на будівельних майданчиках, у яких можна комфортно бігати, вони захистять ноги від гострих предметів або впливу тепла. Уникайте носіння символічних кольорів події, які можуть допомогти сприйняти вас як демонстранта чи опонента. 
  • Професійне обладнання. Завжди носіть “прес-пов’язку” або інший одяг для візуальної ідентифікації. Також тримайте свою акредитацію під рукою, але її не повинно бути видно відразу, оскільки її можна потягнути або смикнути. Деякі протестувальники та поліція також можуть націлитися на репортерів. Переконайтеся, що батарея телефону повністю заряджена, і носіть із собою повністю заряджену зовнішню батарею як запасну. Завжди беріть із собою додаткові карти пам’яті для записуючого обладнання.
  • Засоби фізичної безпеки. Носіть шолом, окуляри, протигаз або респіратор на випадок застосування сльозогінного газу, гумових куль або коктейлів Молотова. Також майте з собою аптечку, включно з компресами та маззю від опіків, а також простий ремінь на липучці, який можна використовувати як перев’язку та джгут у разі кровотечі.
  • Інші корисні матеріали: Візьміть з собою воду, енергетичні батончики з високим вмістом білка та туалетний папір на випадок, якщо треба бути  залишитися довше, ніж очікувалося. Зарезервуйте додаткову пляшку холодної води, щоб промити очі та тіло на випадок використання сльозогінного газу.

Цифрова безпека

  • Використовуйте VPN (віртуальна приватна мережа). У разі використання даних мобільного телефону або загальнодоступного Wi-Fi спілкування користувача може бути під загрозою для сторонніх глядачів від постачальників послуг Інтернету. VPN приховує інтернет-трафік у режимі реального часу, створюючи зашифрований тунель для проходження даних, захищаючи особу користувача.
  • Розгляньте можливість використання сітчастих додатків для обміну повідомленнями. Спілкування в Інтернеті може ускладнитися у великих натовпах через слабкий телефонний сигнал. Просте рішення полягає у використанні сітчастих програм обміну повідомленнями, які використовують вбудовану в телефон антену Bluetooth для надсилання та отримання повідомлень поза мережею в автономному режимі на інші телефони, розташовані в поблизу та використовувати те саме програмне забезпечення.
  • Носіть із собою чистий телефон-записувач на випадок, якщо пристрій загубиться або його заберуть. Якщо такий пристрій, як мобільний телефон, втрачено або забрано поліцією, припускайте, що його ніколи не повернуть. Якщо пристрій повернуто, його не слід використовувати як запобіжний захід проти потенційно встановленого шпигунського програмного забезпечення.

Позиціонування

  • Огляньте місце заздалегідь. Позиція на протесті важлива для безпеки. Рекомендується оглянути місце протесту та знайти міцну конструкцію чи предмет меблів, прикріплений до землі, наприклад, стовп чи лавку в парку. Це буде “відпочинком” серед натовпу, де можна безпечно брати інтерв’ю чи знімати подію. Якщо натовп втрачає контроль, він пливе навколо об’єкта, як річка, а журналіст залишається на одному місці.
  • Тримайтеся на околиці натовпу, щоб уникнути ризику бути затоптаним. Це також дозволяє легше втекти. Проштовхуючись крізь натовп, натискайте на лінію стегон, щоб легше пройти.
  • Проводьте регулярні перевірки обізнаності. Під час репортажів про акцію протесту вкрай важливо не втрачати звʼязок зі своїм оточенням. Звертайте увагу на звуки та сцени; залишайтеся позаду тих, хто стріляє гумовими кулями чи іншими предметами. Регулярно оглядайте та стежте за можливими виходами та шляхами евакуації.
  • Слідкуйте за щільністю натовпу. Якщо можна побачити чиюсь потилицю або ґудзики на сорочці, це свідчить про те, що натовп не надто щільний. Якщо підборіддя протестувальників більше не видно, це означає, що натовп досяг критичної точки щільності, після якої люди можуть відчути дискомфорт і, можливо, паніку.

Зіткнення з правоохоронними органами

  • Якщо ви підлягаєте випадковій зупинці та обшуку, пам’ятайте, що рання співпраця з поліцією є ключовою. У багатьох країнах поліція має право зупиняти та обшукувати цивільних осіб без пояснення причин, і від них можуть вимагати пред’явити особисте та професійне посвідчення. Іноді офіцер також може попросити переглянути особисті речі. У цій ситуації важливо продовжувати бути поступливим і не сперечатися.
  • У разі арешту, журналісти повинні пам’ятати про своє право на мовчання. Поліція може використовувати тактику залякування і навіть тортури, щоб змусити людей говорити, аби уникнути відкриття розслідування.